Germany | Finland | Saint Petersburg | Drive

Норми харчування школярів змінено


191053351 772448123451543 2456685107920755165 n-400x250

З 1 вересня 2021 року українські школярі харчуватимуться по-новому. 28 липня 2021 року Кабмін затвердив зміни до норм харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення і відпочинку. 

Мета цього документа — підвищення харчової цінності раціону учнів, покращення якості харчування. У постанові уточнили калорійність за окремими прийомами їжі, уніфікували терміни. 

Те, що зацікавить батьків: за новими правилами дозволено використання соняшникової та кукурудзяної олії. Попередній варіант здивував батьків та викликав паніку серед кухарів, адже дозволялося використовувати лише рафіновану олію, що містить більш ніж 50% мононенасичених жирів і менш ніж 40% поліненасичених жирів. Таким вимогам відповідає, зокрема, оливкова олія, але чи зможуть усі школи перейти на неї? Віднині сумніви зникли: можна вживати звичні олії. 

Також офіційно дозволили використовувати горіхи, насіння, сушені плоди (тобто тепер можна запарювати шипшину, напій якої дуже корисний для збагачення раціону вітаміном С та для зміцнення імунітету). На підвечірок взимку дозволено використовувати заморожені фрукти та ягоди.

А ще доповнено групи харчових продуктів такими цілком новими продуктами, як молоко безлактозне. Є й інші невеличкі зміни: під час приготування страв розширено кількість вершкового масла на одну порцію до 2,5 грамів. 
 
Якщо йдеться про школи, де учні лише щодня обідають (немає інших прийомів їжі), чай вони відтепер будуть пити лише один раз на тиждень (раніше було два), а сухофрукти, навпаки, їсти частіше, ніж раніше: двічі на тиждень. 
 
Нові норми передбачають чимало змін, закупівлю нових продуктів. Утім, угоди з постачальниками харчування укладені до кінця цього року, тож радикально оновити раціон буде важко. Саме тому встановлено гнучкий перехідний період на нові норми харчування з 1 вересня 2021 року до 1 січня 2022 року. До того часу ревізію шкільних їдалень щодо нових норм харчування не проводитимуть. 

ДрукE-mail

Як розкрити креативність: 5 ігор для веселих родинних вихідних


cover creative games vuha

Як часто ви робите творчу роботу чи вигадуєте нові ідеї? Вчені та освітні експерти переконані, що креативне мислення здатне допомогти людству розв’язувати найскладніші проблеми. Саме тому в Університеті Стенфорд уже понад 45 років викладають творче мислення і вірять, що воно є фундаментальним для інноваційної освіти. Ден Клайн викладає імпровізацію в Бізнес-школі Стенфорду і на Фестивалі Ідей цього року поділився вправами, які допоможуть розбудити творчий потенціал кожної дитини та дорослого. Із цими іграми ваші родинні вихідні будуть щоразу веселими та креативними.

Людина має в собі безмежний запас креативності і здатна знайти мільйон вигадливих інноваційних способів розв’язувати проблеми. Уявіть: кожен з вас носить у собі чарівну скриню зі скарбами-ідеями. Щоразу, коли перед вами проблема, ви можете дістати ідею з вашої скриньки: вона завжди повна, там завжди є саме те, що вам потрібно в цей момент. На жаль, у більшості людей ця скриня під сімома замками, або навіть гірше — її охороняє дракон. Тож у момент, коли вам негайно потрібна творча думка, ви відчуваєте вогняний подих цього монстра. І тоді ви обираєте не креативну ідею, а безпечний шлях — те, що знайоме і звичне. Звісно, дракон — це страх. Але запаси творчості можна відкрити, а дракона — приборкати. У цьому допоможуть ігри з імпровізації. Проте перш ніж грати в них, усі учасники мають дотримуватися простих спільних правил:
  • змінити своє ставлення до помилок;
  • будувати ідеї;
  • насолоджуватися грою.
ВПРАВА "ВІДСВЯТКУЙ ПОМИЛКУ"

Імпровізація — це різновид сценічного виступу, вистави, коли актори грають експромтом. Імпровізація — завжди ризик, тому для таких вправ потрібен безпечний простір, де не критикують, не висміюють і не показують людину в негативному світлі. Для цього треба потренуватися «святкувати помилку». Помилка — це подарунок, ми вчимося швидше через помилки. Чому ми думаємо повільно? Бо ми хочемо бути обережними. Обережність важлива в багатьох ситуаціях, тільки не в генеруванні ідей. Тож ось вправа: кожен учасник каже: «Я схибив» або «Я залажав», «Я зробив помилку». А тепер скажіть це з почуттям, ніби ви щойно справді провалили справу. Спостерігайте за обличчями одне одного в цей момент: вони зіщулюються, стискаються, ми ніби намагаємося вберегти себе від покарання, бо точно знаємо, що за помилку сварять. Ми боїмося, що нас будуть критикувати. Багато людей навіть стукають себе по голові, коли зробили помилку: вони ніби промовляють: «Не карайте мене за помилку, бо я вже сам себе караю». Але для імпровізації треба забути про безпеку, помилки і критику. Тому потренуйтеся казати «Я помилився» так, ніби ви цьому радієте: руки вгору, радісне обличчя, відсвяткуйте свою помилку. Безліч учених зробили свої проривні відкриття через провал. Усі вони, коли помітили помилку, не намагалися її виправити чи знайти винного, а казали «О, це цікаво!» Наступного разу, коли налажаєте, скажіть собі: «Цікаво, що може з цього вийти?»
 
ГРА "ПОДІЛИСЯ ФАЛЬШИВИМИ СПОГАДАМИ"

Часом ключі від скриньки вашої креативності тримає в руках хтось інший, а ви знаєте пароль до його творчих ідей. Це один з найбільш цінних висновків імпровізації: байдуже наскільки класною є ваша ідея, те, що щойно сказав ваш партнер, у сто разів краще. Це геніальний принцип співпраці: цінувати ідею вашого партнера і спільно будувати її далі.
Щоб прокачати цю навичку, можна пограти в «Поділися фальшивими спогадами». Двоє людей вдають, що знають одне одного все своє життя, вони все робили разом. Гра починається зі слів: «А пам’ятаєш, як ми…» і далі може бути що завгодно: рибалили, полетіли на Місяць, з’їли мамонта. Це може бути будь-що реалістичне чи химерне, веселе чи нудне, тільки не те, що ми справді робили разом. Наступний гравець підхоплює спогад, але не погоджується з деталями подій. Наприклад:

  • Пам’ятаєш, ми ходили збирати яблука в саду?
  • Так, але здається, то були не яблука, а чорниця. Там були кущі чорниці.
  • Там були кущі, але то таки були яблука — дивні сині яблука. І пригадуєш, ми втрапили в халепу, бо ті яблука не можна було збирати?
  • Я пригадую це трохи інакше: нас дуже гостинно зустріли господарі того саду.
  • Так, але вони лише вдавали, що приязні. Насправді вони були агентами під прикриттям.
І так далі: гравці по черзі будують свої ідеї на репліках партнера і не погоджуються в дрібних подіях. Виходить, ми не заперечуємо ідею партнера, не блокуємо її, а даємо свій варіант щодо деталей події. Щоб розкрити свою креативність, ми не повинні блокувати творчість іншої людини, ми маємо приймати всі ідеї.
 
ГРА "ТАК, І..."

Це другий варіант гри у фальшиві спогади, але тепер гравець погоджується з усім, що каже партнер, і додає свої подробиці. Тут є важливе правило: якщо в грі маєте можливість показати людину з хорошого або поганого боку, покажіть вашого партнера героєм. Пам’ятайте, імпровізація — простір без критики і злих висміювань.
  • Пам’ятаєш, як ми разом полетіли в Нью-Йорк?
  • Так, здається це було в 2008 році.
  • Так, у 2008, якраз напередодні нового року.
  • Так, усе місто сяяло вогнями.
  • Так, і ти зробив такі класні фото.
  • Так, я пригадую, як знімав тебе на камеру навпроти Таймс Сквер.
  • Так, і я тоді виглядав, як справжня зірка, бо ти мене фотографував і довкола зібрався натовп людей.
  • Так, усі зібралися подивитися, як ти класно позував.
  • Так, усі плескали і хотіли, щоб ти їх сфотографував — тоді в тебе додався мільйон фоловерів у соцмережах.

Гра «Так, і…» — потужний інструмент розкриття креативності, бо ви кажете «так, і…» і не встигаєте подумати, чи хорошу ідею запропонував інший гравець, а вже будуєте історію на тому ґрунті. Ваш мозок може працювати в режимі критичного мислення: оцінювати, зважувати, критикувати — це важливо для життя. Але для творчості потрібен інший режим — спонтанності, безоціночності, творчості. Тренуючи креативність, маєте відмовитися від мислення в режимі оцінювання і критикування.

Гра «Відволікти дракона»

Вашого внутрішнього дракона — страх — подолати не вдасться, та й не треба. Але можна його приборкати, відволікти. Ось вправа від Кіта Джонстоуна, відомого режисера театру імпровізації та письменника. Візьміть ручку і аркуш паперу і напишіть коротку швидку історію. Можете поставити таймер на 1 хвилину або більше. Поки будете писати, рахуйте вголос від 100 до 1. Це дуже складна вправа, мозок просто закипає, адже має працювати у двох напрямках одночасно. Щоб полегшити завдання, можна дати учасникам першу фразу, з якої має початися історія. Ось що вийшло в мене: «Сьогодні вранці я пішов у магазин купити цукерку для свого рота. Коли я прийшов туди, то побачив, що мої цукерки їдять гобліни. Це мене так розлютило, що я взяв кілька жуйок і пожував їх, щоб зробити зброю. Тими жуйками я приліпив гоблінів до стіни».
Якість історії в цій грі не має значення, важливий досвід: це вправа для відключення судді, вашого внутрішнього цензора. Вчені вважають, що ми не можемо одночасно і критикувати, і творити, тож коли рахуєте від 100 до 1, ви відволікаєте свого дракона-критика для розкриття креативності.
 

Вправа «У кого ви гралися в дитинстві?»

Гра — стан, у якому ми всі були в дитинстві. Але ми втрачаємо здатність гратися, коли вчимося все планувати наперед, встановлювати цілі і вимірювати результати. Гра ніколи не полишає нас, але ми притлумлюємо цю здатність. Гра потрібна нам для навчання, відкриттів, встановлення зв’язку з людьми і творчості. Стюарт Браун, засновник Інституту гри, вважає, що люди діляться на такі типи гравців:

  • джокер — любить смішити людей, такий собі клоун у класі;
  • дослідник — любить пригоди і відкриття, ці люди подорожують і досліджують;
  • кінестет — любить фізично активні ігри: спорт, танці або просто лазити по деревах;
  • режисер — збирає дітей довкола і каже: «А зараз ми будемо робити ось це…»;
  • колекціонер — колекціонує листівки, значки, монети;
  • сторітелер — любить вигадувати, писати і розповідати історії;
  • суперник — любить будь-які ігри, де є змагання;
  • художник — любить творити: малювати, ліпити.

Більшість людей є комбінацією двох типів гравців. Подумайте, до якого типу ви належите, адже те, як ви гралися в дитинстві, є джерелом вашого натхнення в житті. 

ДрукE-mail

11 ефективних способів допомогти дитині повірити в себе


cover self-esteem

Батьки часом почуваються «командою підтримки», такими собі фахівцями з чірлідингу. Вони вигукують на дитячих ранках та шкільних виставах, хвалять за оцінки та успіхи у спорті, за допомогу вдома. Тати й мами вважають, що підвищують самооцінку за простою схемою: дитина щось добре зробила, реакція має бути такою, щоб вона почувалася прекрасно. Усім приємно, здається, усе йде добре. Але автор книги «Діти все чують. Дев’ять речей, яким ви маєте навчити свою дитину» Джим Тейлор так не вважає. Натомість він зібрав поради від найбільш просунутих батьків. Ми переклали найважливіші поради зі статті видання Today’s Parent.
 
1. Зробіть крок назад
 
Запорука впевненості у собі — відчуття дитиною власної компетентності. Для цього батьки мають відступити, зменшити свою активну присутність у житті сина чи доньки та замінити її на спостереження. А самій дитині дозволити ризикувати, робити вибір, розв’язувати проблеми і доводити справи до кінця. Без практики навчитися цього неможливо.
 
2. Багато хвалити — шкідливо
 
Що таке адекватна самооцінка? Це компетентність, відчуття безпеки та батьківської підтримки. Треба дати місце першому інгредієнту, а батьки забагато передають інших.

Надмірні похвали знижують планку досягнень. Якщо ви говорите дитині: «Фантастично!», вона чує, що їй більше не потрібно практикуватись. Але компетентність походить від спроб та помилок, постійного самовдосконалення. Одна з героїнь книги, багатодітна мама Саманта Маклауд каже, що можливі дві реакції на занадто щедрі компліменти.

Одні діти починають дерти носа. Вони вчаться не довіряти власним інстинктам, не розвивають критичність, оскільки довіряють батькам, а не власній оцінці своїх спроб. А доросле життя для дитини із завищеною самооцінкою обернеться важкими переживаннями, коли інші не хвалитимуть її так, як вона звикла. Скажімо, якщо мама надто радіє намальованому «головоногу», у художній школі його сприймуть не як шедевр, а як неякісну роботу.

Другий варіант: дитина розуміє, що щось не так, намагається виправдати такі аванси — прагне бути ідеальною. Це нереально, тож веде до розчарувань та комплексів. До того ж надмірна похвала підриває віру у зворотний зв’язок. Хлопчик чи дівчинка відчуває, що правди про свою роботу не дізнається.
 
3. Дозволяйте здоровий ризик
 
Ще одна героїня книги, мати восьми дітей, яка до того ж очолює корпоративну службу догляду за дітьми в Торонто Вікторія Сопік згадує, як на вишуканій вечірці її дворічний син підіймав величезний, як на нього, глечик апельсинового лимонаду, щоб налити собі склянку. Усі гості витріщалася, коли побачили, що мама спостерігає, а не біжить на допомогу. Лимонад, дійсно, розлився, але дитина знайшла офіціантку, попросила паперовий рушник і все прибрала. Це закарбується в пам’яті як успішний досвід розв’язання проблеми.
 А більшість батьків, на жаль, постійно намагаються врятувати своїх дітей від невдач.
 
4. Дайте змогу обирати
 
Вже у два роки діти бачать наслідки своїх рішень, якщо штучно не захищати їх від цього. Малюк може сам вирішувати взимку, чи надягати пальто, шапку та рукавиці. Якщо дитина спробує вийти роздягненою, вона замерзне та змінить рішення. Так вона вчитиметься робити правильний вибір, орієнтуючись на свої потреби, а не на наказ дорослого.
 
5. Нехай допомагають по дому
 
Навіть найменші можуть допомагати батькам готувати їжу, накривати на стіл, заправляти ліжка. Розбита тарілка — дрібниці порівняно з внеском у формування здорової самооцінки. Діти мають бачити, що вони роблять реальні, корисні іншим речі, їхній внесок цінують, вони мають змогу продемонструвати компетентність.

6. Вчіть доводити справу до кінця  

Ще один надійний спосіб підвищити віру дітей у власні сили — спонукати їх виконувати завдання, до яких вони виявляють інтерес, а потім переконатися, що вони довели це до фінальної крапки. Немає значення, яке завдання: пройти рівень у відеоіграх, збудувати з кубиків будинок для іграшок або надути зі слайма велетенську бульбашку. Навіть те, що вам здається безглуздою дитячою витівкою. Сенс у тому, що справа, доведена до кінця, дає відчуття успіху.

7. Спокійно ставтеся до невдач дитини 

Це погано, якщо дитина сумує, бо не може запам’ятати таблицю множення? Або не вдається танцювати так, як хочеться? Не втрачайте сон через це. Більшість батьків вважає, що невдачі зашкодять самооцінці їхніх дітей, але насправді це золота можливість допомогти їм побудувати її. Підтримуйте лише в тому, щоб не здаватися, робити нові спроби. Адже доки малюк чи підліток сильно чогось хоче, він уже вмотивований прагнути успіху. А значить, зможе навчитися від невдач рухатися до успіху.

8. Доводьте, що ваша любов безумовна 

Щоб бути для батьків улюбленою та особливою, дитині не треба ставати кращою за інших, щось доводити. І син чи донька мають про це твердо знати. Якщо ви вихваляєтесь успіхами дитини, але не говорите з нею про невдачі, вона може думати, що ви любите її за оцінки чи головну роль у шкільній виставі.
Підтримуйте, демонструйте свою любов, коли дитина зазнала невдачі або впевнилася, що прийняла невдале рішення.

9. Переконайтесь, що дитина здатна досягти своєї цілі

Допомагайте коректувати цілі так, щоб вони відповідали віковим можливостям та здібностям дитини. Якщо дитина в початковій школі погано читає і не може опанувати тексти в підручнику, варто почати з книжечок для дошкільнят, з коміксів — того, що даватиметься легко. Обов’язково при цьому хваліть за наполегливість. Це як у комп’ютерних іграх: не можете опанувати рівень, поверніться на попередній. Якщо людина відчуває успіх, їй легше йти до нових досягнень. А нереальні цілі лише підривають впевненість у собі.

10. Зберігайте свідчення успіху 

Якщо похвала зароблена і свідчить про дійсні успіхи, високу якість роботи, вона важлива для формування здорової самооцінки. Тож грамоти, призи варто зберігати, якщо їх цінує дитина. Не знецінюйте навіть найменші успіхи, не кажіть, що змагання першокласників з футболу або грамота за навчання у 2-му класі — то невелике досягнення.

Окрім таких свідчень успіху, можна накопичувати і похвали. Зробіть скарбничку, куди кладіть записані на папері слова похвали — «дублікат» тих, які ви сказали дитині, коли вона заслужила це справами. Коли в дітей поганий день, вони виймають ці «скарби» і згадують свої успіхи, і це змушує їх почуватися краще, дивитися з оптимізмом на невдачі.

Важливо бути конкретними (і не лише в письмовій похвалі): замість «змайстрував гарну саморобку» хай буде «паперова квітка була чарівною, ти навчився добре вирізати пелюстки, акуратно клеїти і розфарбував у дуже приємні кольори». 

11. Розкажіть про успіхи дітей «за їхніми спинами»

Непряма похвала може творити дива. Якщо діти «підслуховують» хвастощі ними перед сусідами, друзями, вчителями, це діє більше, ніж прямі компліменти. І малюки, і підлітки просто світяться від задоволення. Наприклад, коли батьки кажуть «за спинами», як трирічна донечка старається шнурувати самотужки взуття або що 12-річний син дуже добрий. Звісно, казати ви маєте лише правду, без перебільшення.

ДрукE-mail

Всеукраїнський онлайн-конкурс «Незалежність моєї країни»


nezalehsnist moei kraini 21

Хочеш долучитися до творення новітньої історії українського парламентаризму та стати учасником урочистих подій до Дня Незалежності України?

Освітній Центр Верховної Ради України разом із міжнародним дитячим центром Artek.UA подарують тобі таку можливість.

Ми знаємо, як зробити твоє літнє дозвілля дійсно незабутнім та оголошуємо Всеукраїнський онлайн-конкурс «Незалежність моєї країни».

Вже 24 серпня, 10 переможців відбору, віком від 9 до 12 років, здобудуть право внести Прапор України до будинку парламенту у день 30-ої річниці Незалежності України.  

❗️Для участі в конкурсі потрібно заповнити спеціальну Google-форму (https://bit.ly/3zy83JNта прикріпити до неї відео-роботу, яка розкриває тему «Незалежність моєї країни». Особливістю є те, що учасники можуть у довільній формі та за допомогою будь-яких допоміжних матеріалів виразити свою думку.  

Обов'язкові вимоги:  
  • на відео має бути присутній учасник, що бере участь у конкурсі; 
  • загальна тривалість відео має бути до 60 секунд,  а розмір - не перевищувати 200 МБ; 
  • формат зйомки – горизонтальний, мова – українська; 
  • відео має бути знято при денному чи студійному світлі; 
  • аудіо супровід має бути чітким, без шумових перешкод. 

Прийом конкурсних робіт триватиме до 9 серпня, 18:00. Переможців визначить спеціально створена конкурсна комісія, результати буде оголошено 15 серпня.

ДрукE-mail

Оновлено умови роботи освітніх закладів під час карантину


robota karantin 04 08 21

У випадку, якщо регіони переходитимуть до «жовтого», «помаранчевого» чи «червоного» карантинних рівнів епідемічної безпеки для роботи навчального закладу потрібно мати мінімум 80% повністю вакцинованого персоналу.

Таку інформацію зазначено в постанові «Про внесення змін до Національного плану вакцинопрофілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період до 31 грудня 2021 року», яку уряд ухвалив під час нещодавнього засідання.

«Однією з важливих новацій стають правила роботи закладів освіти в умовах карантину. У разі виходу регіону з «зеленої зони», тобто потрапляння в «жовту», «помаранчеву» чи «червону», задля роботи навчального закладу потрібно мати мінімум 80% повністю вакцинованого персоналу», — наголосив міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко.

Як повідомляють у МОЗ, процедура вакцинації залишається «найважливішим інструментом» запобігання нових захворювань і смертей, а також боротьби з пандемією. Окрім того, там переконані, що «тільки так освітяни знову зможуть повернутись до звичного життя і навчання» і додали, що вакцинація працівників закладів відбуватиметься «організовано, мобільними бригадами з імунізації».

Міністерство охорони здоров’я оприлюднило алгоритм запису та проведення вакцинації:
  • керівники закладів освіти формують списки охочих вакцинуватись у своєму закладі;
  • керівники закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти надають списки органам управління освітою місцевих рад (ОУО).
  • ОУО надають списки департаментам/управлінням освіти і науки ОДА та Київської міської адміністрації;
  • керівники закладів профтех та фахової передвищої освіти надають списки департаментам/управлінням освіти і науки ОДА та Київської міської адміністрації;
  • департаменти/управління освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій надають списки закладів освіти департаментам охорони здоров’я цих адміністрацій;
  • керівники закладів вищої освіти направляють списки департаментам охорони здоров’я обласних, Київської міської державних адміністрацій;
  • регіональні координатори з вакцинації повідомляють керівників закладів освіти, які подали списки, про дату і час, коли мобільна бригада приїде до закладу для щеплення колективу;
  • уточнені списки керівники мають надати до першого приїзду мобільної бригади до закладу освіти. Надалі будь-які зміни в списках узгоджуються з регіональними координаторами з вакцинації в індивідуальному порядку.
Варто нагадати, що попередні умови роботи для закладів освіти, у регіонах із «жовтою зоною», забороняли:
  • відвідувати заклади освіти здобувачами освіти у разі, коли на самоізоляції через контакт з пацієнтом з підтвердженим COVID-19 перебуває більш як 50% здобувачів освіти та персоналу закладу;
  • проводити в закладах освіти масові заходи (вистави, свята, концерти) за участю здобувачів освіти з більш ніж однієї групи (класу) та за присутності глядачів (відвідувачів);
  • проводити масові (культурні, спортивні, наукові, освітні, професійні тематичні та інших) заходи за участю більше однієї особи на 4 кв. м. площі.
Якщо регіон потрапляв до «червоної зони», заборонялося відвідувати заклади освіти незалежно від форми власності її здобувачами, крім здобувачів закладів дошкільної освіти, спеціальних закладів освіти та учнів 1-4 класів закладів загальної середньої освіти.

ДрукE-mail

МОЗ рекомендує в окремих випадках щепити дітей 12+ проти COVID-19


12 rokiv priv

Міністерство охорони здоров’я України своїм наказом від  17.07.2021 затвердило рекомендації Національної технічної групи експертів з імунопрофілактики щодо можливості вакцинації дітей віком від 12 років вакциною Comirnaty від Pfizer-BioNTech.

Враховуючи наявні наукові дослідження, рекомендації ВООЗ та відповідні зміни до інструкції вакцини Comirnaty/Pfizer-BioNTech, цей препарат дозволено використовувати дітям віком від 12 років в Україні в разі, якщо  дитина:
  • має високі ризики важкого перебігу та розвитку ускладнень після хвороби на COVID-19 через супутні хвороби та не має протипоказань до вакцинації
  • з метою об’єднання сім’ї виїжджає до країни, де для перетину кордону необхідний сертифікат, що підтверджує вакцинацію проти COVID-19 або міжнародне свідоцтво про вакцинацію
  • виїжджає на навчання в країну, де для перетину кордону або для навчання необхідний сертифікат, що підтверджує вакцинацію проти COVID-19 або міжнародне свідоцтво про вакцинацію
  • є учасником міжнародних спортивних змагань або інших заходів у країні, де для перетину кордону або для участі в заході необхідне міжнародне свідоцтво про вакцинацію або  сертифікат, що підтверджує вакцинацію проти COVID-19 
  • приїхала з іншої країни, де вона отримала першу дозу вакцини Comirnaty/Pfizer та має документи на підтвердження цього
Для отримання щеплення батьки дітей 12-15 років або самі дити віком 16-17 років звертаються до педіатра або сімейного лікаря дитини. Лікар може видати один з наступних документів:

- медичний висновок про наявність у дитини супутньої патології, зокрема онкопатології, відсутність протипоказань до щеплення  вакциною Comirnaty та рекомендацією провести це щеплення;
довідку в довільній формі із рекомендацією провести щеплення вакциною Comirnaty після розгляду документів, які дають підстави для вакцинації:
  • документальне підтвердження зміни місця проживання (об’єднання сім’ї) та виїзду до країни, де для перетину кордону необхідний сертифікат, що підтверджує вакцинацію проти COVID-19 або міжнародне свідоцтво про вакцинацію
  • документальне підтвердження виїзду на навчання до країни, де для перетину кордону або для навчання необхідний сертифікат, що підтверджує вакцинацію проти COVID-19 або міжнародне свідоцтво про вакцинацію
  • документальне підтвердження участі в міжнародних заходах у країні, де для перетину кордону або для участі в заході необхідне міжнародне свідоцтво про вакцинацію або  сертифікат що підтверджує вакцинацію проти COVID-19 
  • документальне підтвердження введення першої дози вакцини Comirnaty/Pfizer-BioNTech в дитини за кордоном
Отримавши медичну довідку від лікаря, треба зателефонувати в зручний центр масової вакцинації або пункт щеплення (перелік та контакти: list.covid19.gov.ua) та, якщо там є вакцина Comirnaty/Pfizer-BioNTech, записати дитину на щеплення. На вакцинацію обов'язково необхідно взяти з собою всі документи, наведені вище.

Особливості вакцинації:

Дітям віком 12+ вводять 2 дози по 0,3 мл вакцини Comirnaty/Pfizer-BioNTech з інтервалом у 21-28 днів.
Необхідно дотримуватися 14-денного інтервалу між введенням вакцини від COVID-19 та вакцини проти інших хвороб, за винятком екстреної вакцинації.
Вакцинація дітей з онкопатологією, які перехворіли на COVID-19, має проводитися незалежно від терміну, що минув після перенесеного COVID-19.
Пріоритет у вакцинації проти COVID-19 будь-якою доступною вакциною мають особи, які постійно проживають разом із маломобільною дитиною або доглядають за нею.
У разі наявності живої черги в пункті чи центрі вакцинації таким дітям надається пріоритет. 

ДрукE-mail