Germany | Finland | Saint Petersburg | Drive

СПОСОБИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ

     Всім відомо, що до першого класу приходять різні діти, по-різному вони адаптуються до нових умов. Тим часом між вчителем та учнем можуть виникати конфлікти, непорозуміння, що призводять до емоційних вибухів, перевтоми нервової системи, психотравм та емоційного вигоряння. Що ж робити у таких ситуаціях, щоб спокійно на них реагувати, щоб зберегти власне психічне здоров’я та психічне здоров’я дитини? Відповідь дуже простатреба навчитися контролювати свій емоційний стан.
     У кожної людини при напружених емоційних станах спостерігаються зовнішні прояви напруження: міняється міміка, підвищується тонус скелетної мускулатури, змінюються дихання, темп та гучність мовлення тощо.
     Емоційна напруга швидше за все піде на спад, якщо увага вчителя перемкнеться від причини гніву, печалі або радощі на їх зовнішні прояви. Річ у тому, що емоційні і фізичні стани людини взаємозв`язані, а тому володіють здатністю взаємовпливу. Тому, мабуть, однаково правомірні твердження: «Ми сміємося тому, що нам весело» і «Нам весело тому, що ми сміємося».

Є декілька швидких та простих способів саморегуляції свого емоційного стану.

Першийрозслаблення мімічної мускулатури. Навчившись розслабляти лицьові м`язи, а також довільно і свідомо контролювати їх стан, можна навчитися управляти і відповідними емоціями. Чим раніше (за часом виникнення емоцій) включається свідомий контроль, тим більше ефективним він виявляється. Так, в гніві стискаються зуби, міняється вираз обличчя. Виникає це автоматично, рефлекторно. Проте варто «запустити» питання самоконтролюЧи не стислі зуби?», «Як виглядає моя особа?»), і мімічні м`язи починають розслаблятися. Тільки необхідне попереднє тренування в розслабленні певних м`язових груп на основі словесних самонаказів.
Вправи для релаксації м`язів включають завдання на розслаблення тієї або іншої групи мімічних м`язів (лоба, очей, носа, щік, губ, підборіддя). Суть їх — в чергуванні напруги і розслаблення різних м`язів, щоб легко було запам`ятати відчуття розслаблення по контрасту з напругою. Вправи виконуються при активній спрямованості уваги на фази напруги і розслаблення за допомогою словесних самонаказів, самонавіяння. В результаті багатократних повторень цих вправ поступово в свідомості виникає образ своєї особи у вигляді маски, максимально вільного від м`язової напруги. Після такого тренування можна легко по уявному наказу в потрібний момент розслабити всі м`язи.
Давайте спробуємо виконати одну таку вправу (при відчутті злості, роздратування).

Детальніше

“Вплив соціального оточення на розвиток психіки дітей трудових мігрантів”

     Раттер і його співавтори у своїх дослідженнях виявили, що школа може впливати на соціальні установки учнів. Але важливо знати, яким чином  можливо забезпечити її вплив саме в кращу сторону. На жаль, надійних фактів по цьому питанню не багато, хоча й існують деякі коштовні вказівкиДавайте розглянемо деякі з них.
     Провівши дослідження соціальних взаємин у середній школі, психологи звернули увагу на деякі наслідки твердого поділу на потоки учнів. Розглянемо дітей з повних сімей та дітей трудових мігрантів. Контакти між виділеними групами постійні. Причому, між групами іноді спостерігався помітний антагонізм. Цей антагонізм трохи зменшувався, коли діти займалися якоюсь спільною діяльністю.
     Необхідно знайти шляхи для того, щоб всі діти отримували позитивні емоції від навчання в школі. Цього можна досягти багатьма різними способами, наприклад, винагороджуючи дітей за поліпшення навчальної діяльності, а не за абсолютні успіхи в ній й, крім того, збільшуючи заохочення за досягнення у творчій діяльності (малювання, різьблення по дереву й т.д.), у спорті, у різних шкільних заходах і т.д. Постійно відслідковувати динаміку позитивних змін (навіть незначних) в дітей трудових мігрантів, адже вони потребують підтримки значно частіше й більше ніж діти з повних родин. Завдання полягає в тому, щоб всі діти одержували позитивні емоції й схвалення за те, чим вони займаються в школі.
     Важливо забезпечити любов до школи в дітей трудових мігрантів. Цього можна досягти, надавши їм можливість брати участь у важливих аспектах шкільної роботи, наділивши їх певною відповідальністю.
      Ще одна з мір, що рекомендують, полягає в тому, щоб уникати приклеювання дітям ярликів і наголошувати на заохоченні, а не на покаранні. Потрібно знаходити сильні сторони учнівдітей трудових мігрантів, і хвалити їх за те, з чим їм вдається впоратися.
      Інший аспект полягає в тому, що рівень успішності значно краще в тих дітей, батьки яких з інтересом й участю ставляться до їхнього шкільного життя. Таким чином, дуже корисним може виявитися руйнування стіни між родиною трудових мігрантів й школою. Представляється, що можливі шляхи названої мети - це залучення таких батьків під час їх короткотермінового перебування вдома до активної участі у шкільних справах, надання батькам можливості розповідати дітям про свою роботу, організація відповідних зустрічей, свят, надання батькам провідної ролі в організації поза навчальної діяльності й, у загальному вигляді, створення такої ситуації, коли батьки стають для дітей важливими партнерами в процесі отримання освіти.
   Стиль викладання предмету так само впливає на міжособистісні взаємини дітей у школі, на ефективність процесу навчання. При демократичному підході легше досягаються дружні відносинидіти працюють краще. Ці переваги роблять такий підхід кращим у більшості ситуацій.

Для вчителів

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ. ОЦІНКИ

Оцінки за допомогою яких за 12-бальною шкалою оцінюється досягнення учнів.
У наш час, коли інтереси справи і власна компетентність дає можливість людині реалізуватися, що і відповідає поняттю «робити кар’єру», вчитель повинен засобами оцінки прищепити учням здорове честолюбство і здатність критично підходити до досягнутого.
Вчителю необхідно пам’ятати, що оцінне судження, яке учень вважає справедливим, позитивне чи негативне, стає стимулом його поведінки і діяльності в майбутньому, впливає на його майбутню активність у самореалізації. Тож вдало дібрані форми вираження оцінних суджень стимулюють успішність.
В учнів, яким навчання дається нелегко можуть виявитися стреси та страх. Але це залежить не від перевірки або оцінки «самих по собі» і не методів, які використовуються. Не існує таких методів, які б самі по собі були хорошими або поганими. Ефективність залежить від того, як і в яких умовах вони застосовуються.
Надзвичайно важливим з психологічної точки зору є те, що властивості особистості виникають і закріплюються під час такої діяльності і в таких умовах, коли на них припадає найбільше навантаження, сюди належить також готовність і здатність досягти найвищих результатів тоді, коли від тебе вимагають максимум зусиль. Будь-яке життєве надбання має відповідати зусиллям, витраченим на досягнення цього, лише тоді він буде значущим стимулом людині для самостійного та навчального вдосконалення, також для особистісного розвитку.
Отже у дорослому житті учні постійно стискатимуться з ситуаціями випробування, особливо на роботі. Тому оцінки та екзамени готують учня до життя та праці. Кожний окремий випадок виставлення оцінки визначається великою кількістю обставин. Оцінку виставляє вчитель. Він несе відповідальність за неї перед учнем. Творчий момент у педагогічній діяльності вчителя полягає у тому, що виставляючи в конкретних, але мінливих, умовах оцінки, він повинен сприяти максимальному розвитку своїх учнів.

Детальніше