Діти починають палити, якщо палить батько тієї ж статі, що і дитина.

     Європейські вчені провели дослідження і довели, що ймовірність того, що дитина почне курити, підвищується в сім'ях, де палить хоча б один з дорослих, особливо якщо він однієї статі з такою дитина. Статистика підтверджує, що батьки передають звичку курити синам, а матері - дочкам. Про це говорить співавтор дослідження, що проводиться в іспанському Університеті Сантьяго-де-Компостела Марія Лоурейро. За її ж словами, мати, що палить не впливає на вибір сина, а батько, що палить - на дочку. Якщо ж у сім'ї курять обоє батьків, то тоді дочка закурить з ймовірністю в 23%, а син - 24%. Якщо ж курить всього один дорослий, то ці показники знижуються вдвічі. Якщо ж сім'я неповна, то тоді мати чи батько передають звичку курити дитині незалежно від статі з вірогідністю в 12%. Такі дані були отримані після проведених опитувань з 1994 року по 2002 рік, які називалися British Household Panel Survey. Саме це джерело дає найбільш достовірну інформацію з даної проблеми. Так стверджують фахівці.

Розглянемо, що відбувається в нашому організмі, коли він так гостро реагує на тютюн.

     Через підпалений та повільно жевріючий тютюн (жевріючий тютюн має температуру близько +300 С, а при затяжці — близько +1000 С) захоплюється повітря, те саме повітря, яким ми постійно дихаємо, воно часто-густо отруєне всілякими токсинами. Кисень, який міститься в цьому повітрі, проходить через жевріючий тютюн і посилює його горіння. Відбувається так звана суха перегонка продуктів горіння, в даному випадку тютюну зі всілякими домішками. Продукти перегонки разом із залишками повітря потрапляють до легенів. Наявність у тютюновому димі радіоактивних елементів - сполук калію, свинцю, полонію, стронцію та інших—призводить до того, що людина, яка палить за день пачку цигарок, одержує дозу опромінення в 3-5 раз вищу від тієї норми, яка встановлена міжнародною угодою захисту від радіації. Зверніть увагу, що рак легенів, який посідав на початку століття останнє місце серед онкологічних захворювань, зараз перейшов на друге місце і поступається лише раку шлунка, який, до речі, теж часто спричинюється палінням. Паління являє собою небезпечне соціальне явище, оскільки пасивні курці піддаються ризику захворіти не менше, ніж ті, що їх обкурюють. Перебування некурця хоча б годину в закритому приміщенні викликає стан, аналогічний тому, який виникає після випалювання чотирьох сигарет. Якщо протягом робочого дня немає можливості провітрити кімнату, то всі присутні теж одержують значну дозу карцогенних речовин. Доведено, що 35% шкідливих речовин тютюнового диму згоряє, 25% — поглинає курець, решта - отруює повітря приміщення, в якому палять.

     Спеціальні лабораторні дослідження показують, що в сечі маленьких пасивних курців завжди виявляються ті чи інші компоненти тютюнового диму, як правило, нікотин і карцогенні смоли. Так, у дітей батьків-курців вміст нікотину в сечі майже в 90 разів вищий, ніж у тих, що не палять. У повітрі, що вони вдихають, якщо навіть уже не перебувають в прокуреному приміщенні 5-10 і більше годин, міститься збільшена кількість чадного газу в порівнянні з видихом дітей, які не піддавалися дії тютюнового диму. Скільки цигарок пасивно "палять" діти завзятих курців? Після обстеження майже 60 дітей віком 11-15 років вчені встановили, що тютюновий дим, який вони вдихають протягом року в квартирах, де палять батьки, рівнозначний за дією в середньому з 80 сигаретами. Результати обстеження дітей віком 7-11 років свідчать, що діти батьків-курців нижчі на зріст, у них гірше налагоджена дихальна функція, і вони вдвічі частіше страждають від легеневих захворювань. У сім'ї, де палили батьки, згодом починають палити 67% хлопчиків і 78% дівчаток.

     За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, з 80% таких дітей зберігають цю звичку й надалі. В арсеналах дитячих психіатрів нещодавно з'явився новий термін "природжена дитяча нервовість" Цей діагноз щодалі частіше ставлять дітям, народженим від батьків та матерів, які ведуть нетверезий спосіб життя або палять. Шкідлива дія паління проявляється не лише в розвитку онкологічних захворювань. Воно завдає шкоди всім органам людини. Так вплив диму на органи дихання позначається на голосових зв'язках: голос грубішає, втрачає свою соковитість, гучність, чистоту. Особливо це помітно у дівчат—дзвінкі голоси красивих дівчат стають грубими. А крім того, ніжні рожеві щічки жовтіють, очі блякнуть. Та страждають не тільки голосові зв'язки. Падіння пов'язане з бронхітом, який загострюється вранці, коли курець пробуджується в кашлі.

10 порад батькам ліворукої дитини

1. Дорослі не повинні ніколи, ні за яких обставин показувати ліворукій дитині негативне ставлення до ліворукості.

2. Намагайтеся дотримуватися єдиної тактики стосунків із дитиною. Розбрат у сім’ї і неузгодженість вимог батьків до дитини завжди ускладнюють ситуацію.

3. Необхідно навчитися уважно спостерігати за своєю дитиною, бачити й розрізняти її стани, знати причини її прикростей і радостей, розуміти її проблеми, допомагати їй їх переборювати.

4. Ліворукість — індивідуальний варіант норми, тому труднощі, які виникають у лівші, зовсім не обов’язково пов’язані з її ліворукістю, такі самі проблеми можуть бути й у праворукої дитини.

5. Не рекомендується «пробувати» навчити дитину працювати правою рукою, тим більше наполягати на цьому. Переучування може спричинити серйозні порушення здоров’я.

6. Визначити провідну руку доцільно в 4—4,5 року й не змінювати її, навіть якщо якість письма й малювання не вельми задовольнятиме вас.

7. Навчіть ліворуку дитину правильно сидіти за робочим столом, правильно тримати ручку, розташовувати зошит. Під час письма, малювання, читання світло має падати з правого боку.

8. Під час навчання письма використовуйте «Прописи для ліворуких дітей». Пам’ятайте, методику безвідривного письма ні в якому разі не слід застосовувати під час навчання ліворуких дітей. Крім того, ані правонахилене, ані лівонахилене письмо практично неможливе для лівші, бо дитина загороджує собі робочою рукою лінію письма.

9. Не змушуйте ліворуку дитину читати, якщо вона сама відмовляється, навіть якщо ви переконані, що вона знає всі букви. Складайте букви з їхніх елементів, пишіть букви, грайте з буквами — ця робота полегшить дитині розпізнавання букв і процес навчання читання. Дзеркальне письмо, яке часто зустрічається й у праворуких, і в не перенавчених ліворуких дітей, зазвичай зникає до 8—10 років, коли остаточно формуються стабільні зв’язки між півкулями.

10. Ваша дитина потребує особливої уваги й підходу, але не тому, що вона ліворука, а тому, що кожна дитина унікальна й неповторна. І від вашого розуміння, любові, терпіння, вміння вчасно допомогти залежать успіхи вашого маляти. З якими б труднощами не зустрілося ліворуке маля й у дитячому садку, і в школі, воно з успіхом переборе будь-які негаразди, якщо постійно відчуватиме батьківську підтримку, розуміння й любов, а також не відчуватиме негативного ставлення до ліворукості в людей, чия думка для нього дорога.
 
 

Сім батьківських заповідей

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.
2. Любіть її такою, якою вона є,навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.
3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете. Допоможіть їй стати собою.
4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти і втішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і в п’ять і в п’ятдесят років.
5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина та доньки. Найгірше, якщо можете, але не робите.
6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
7. Не очікуйте від дитини вдячності: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Для батьків
Турбуйтеся про те, щоб серце дитини не стало грубим, злим, холодним, 
байдужим і жорстоким в результаті «виховання».

Говоріть з дитиною так, щоб не залишилось ніякого сумніву в тому, 
що Ви керуєтесь турботою і тривогою за неї, а не бажанням відмахнутись, образити.

Пам’ятайте!

Дитина вчиться того, що пізнала через досвід.

Дитина, яку критикують, вчиться засуджувати.

Дитина, яку постійно висміюють, вчиться боязливості.
Дитина, яку заохочують, вчиться вірити в себе.
================================================================================= 

Поради батькам для роботи з обдарованими учнями
1. Дитина - це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, 
це не іграшка і не втіха, не "помічник" на старість.

2. Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити 
власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.

3. Допомагайте але не заважайте їм самим робити свій вибір.
4. Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, 
талановитою особистістю.

5. Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, 
пояснюйте існування різних точок зору.

6. Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.

7. Виховуйте дитину в гармонії з природою.
8. Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямах творчої діяльності, не дозволяйте кидати 
розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.

9. Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.

10. Радійте успіхам ваших дітей.

11. Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.
12. Пам’ ятайте, що проблеми дитини - це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.
==================================================================================

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей


1. Не стримуйте розкриття потенціальних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості у навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухомості, емоційності.
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, поваги до себе 
та оточуючих), оскільки людина, енергія якої прихована загальними проблемами, найменш спроможна 
досягти висот самовираження.
5. Залишайте дитину на самоті та дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: якщо ви хочете своїй 
дитині добра, навчіть її обходитись без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й проявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки 
творчих спроб дитини.

7. Будте терплячими до ідей, поважайте допитливість, питання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть 
якщо вони, на ваш погляд, виходять за межі дозволеного.

8. Навчати слід не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опановує за допомогою дорослого.

===================================================================================

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

1. По-справжньому любіть дитину: жалійте її, втішайте, підтримуйте, допомагайте, довіряйте. 
2. Дитина, якій усе дозволено, теж нещаслива. В необмеженому просторі вседозволеності, де немає орієнтирів, дитині незатишно, а головне, вона втрачає відчуття, що є щось, чого не можна. Передавайте дитині такий досвід взаємовідносин, як компроміс. 
3. Ніколи не порівнюйте своїх дітей між собою або з іншими дітьми типу: «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...» Це ознака нелюбові до того, з ким порівнюєте. 
4. Дитина повинна відчувати, що Ви сердитесь не тому, що вона погана, а тому, що вона, така гарна і розумна, приголомшила Вас своїм негарним вчинком. 
5. Помірна похвала й подяка нестандартними словами сприяють формуванню в дитини впевненості в собі й прагненню до успіху. Знаходьте найменшу можливість підкреслити в дитині її позитивні риси, нові досягнення, просування вперед. Не використовуйте стандартне «молодець!» Краще, якщо Ви скажете: «Ти мені дуже допоміг!», «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!» Назвіть на знак подяки дитину ласкавим ім’ям. 
6. Підтримуйте інтерес вашої дитини через її самовираження, прагнення щось зробити самостійно. Не акцентуйте увагу на невдачі типу: «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...» Краще виразіть надію на вдачу, разом аналізуйте причини неуспіху: «Я подумала, а що, як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...». 
7. Перед відходом дитини до школи, а якщо нема можливості, то ще ввечері, погладьте її зі спини за плечики й скажіть спокійно кілька слів впевненості: «Не хвилюйся в школі, ми віримо, що ти нас не підведеш. Ми любимо тебе». Тактильний контакт дуже важливий. 
8. Уранці не вмикайте яскраве світло, не розмовляйте голосно й дуже емоційно. Увечері, перед сном, бажано аутотренінг із позитивною настановою. 
9. Привчайте дитину до режиму дня, сну й відпочинку і зробите добре не тільки для неї, а й для себе. 
10. Нехай в дитини буде її особистий куточок, столик, ватман, де вона зможе демонструвати свої творчі роботи, поробки, і буде впевнена, що все це при першій ліпшій нагоді не буде викинуте на смітник. 
Підростаючи, дитина поступово сама, коли буде готова, відмовиться від цього, на наш погляд, непотрібу. Ваша маленька людина не ваша особиста власність, і теж має право на свій особистий недоторканний психологічний простір, як ви на косметику, гребінець, капці. 
11. Навчіть дитину прибирати за собою, але не робіть те, що дитина в змозі зробити сама. Хай буде правилом для Вас принцип педагогіки М. Монтессоррі, своєрідний заклик дитини: «Допоможи мені зробити це самому!» І нехай з вами буде завжди поруч духовність, бо все матеріальне – тимчасове й тлінне. Вічні цінності неминущі, вони допоможуть виховати вам гарного сина, гарну дочку. Ніхто батьками не народився. Маєте право на помилку і ви, і ваша дитина. Але з висоти вашого досвіду треба розуміти, що не всі помилки можна виправити, не кожне слово дитина забуде, не кожна настанова, згарячу сказана, буде корисною. 
===================================================================================


ЯКЩО ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ВЧИТИСЯ

Більшість проблем сучасного шкільного навчання актуальні не тільки для вчителів, батьків і шкільних психологів. В першу чергу вони відображуються на розвитку дитини, її поведінки, навчальної діяльності. Низька успішність, шкільна дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку та спілкування школяра, - далеко не повний перелік труднощів, які виникають майже щодня. Однією з проблем, яка заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання школяра йти до школи. Дуже часто дитина не може відповісти на питання "Чому ти ходиш до школи?". Дитина намагається уникнути відповіді, тому що не знає відповіді або не може чітко сформулювати. Найчастіше на це питання діти відповідають: "Вчитися!". Дійсно, інший варіант важко уявити. Таку відповідь дитина вважає єдиною вірною, навіть якщо дійсна мета перебування її в школі далека від пізнання нового. Значення слова "вчитися" в дитячому розумінні може бути набагато ширше, ніж Бажання зустріти друзів, побігати, пограти, поділитися новинами дитина також відносить до розуміння шкільного навчання. Якщо такі бажання дитина не може реалізувати, шкільне навчання може втратити для нього свою привабливіст і припинити викликати інтерес. У даному випадку мова йде не про внутрішній інтерес до предмету пізнання, наявність якого само собою забезпечує гарне навчання і знімає проблему негативного відношення до навчання. У відповідності до психологічної формули "інтерес-стимул-реакція на стимул-мотив дії-сама дія", позбавив дитину стимулу, немає сенсу чекати від нього успішного розвязання задач.

==========================================================================================
ЧИ ГОТОВА ВАША ДИТИНА ДО ШКОЛИ?


Коли говорять о готовності до школи то мають на увазі не окремі вміння та навички а їх певний набір у якому присутні всі основні компоненти. Традиційно відокремлюють три риси шкільної зрілості інтелектуальний, емоційний та соціальний.
1. Інтелектуальна зрілість це вміння концентрувати увагу, вміння вловити основні зв’язки між явищами (аналітичне мислення),це диференційоване сприйняття (наприклад вміння відокремити фігуру від фону),вміння копіювати приклад (крапки, літери),а також достатній рівень розвитку зорово-моторної координації. У дитини також повинна бути розвинуте мовлення.
2. Емоційна зрілість-вміння регулювати свою поведінку, можливість достатньо довгий час виконувати не дуже цікаві завдання.
3. До соціальної зрілості відноситься потреба дитини у спілкуванні з однолітками та вмінні спілкуватись, а також вміння виконувати роль учня.
Все перелічене є психологічною готовністю до навчання в умовах школи. Це той фундамент на якому будуються знання та вміння. Якщо не має фундаменту, яким є сформованість перелічених категорій, то надбудови у вигляді отриманих знань, вмінь та навичок (навчання лічбі, читанню) будуть розламуватись як картковий будинок. Дитина, яка не готова до шкільного навчання не може зосередитись на уроці, вона часто відволікається, губить слова пояснень нового матеріалу, не в змозі працювати в загальному ритмі роботи класу.
Навіть не всі діти 6-річного віку готові до навчання, хоча вони вміють добре читати та рахувати. Тому говорячи о 6-літніх дітях так важливо у яких умовах вони будуть навчатися. Потрібен економний режим в усіх формах: ігрова форма навчання, не повинно бути інтенсивності при навчанні, режим занять,який не забороняє надовго рухливу активність дитини, не повинно бути домашніх завдань, для дітей яких залишають у групі подовженого дня повинна бути можливість для денного сну. Одним словом сама обстановка та проведення занять для 6-літніх дітей повинні бути більше схожими на розклад дитячого садочку, а не школи у звичному розумінні.
Що необхідно вміти дитині у віці 5-6 років?Дитина повинна мати вміння соціального життя, почувати себе впевнено знаходячись поза стінами дому. Особливо це відноситься до домашніх дітей.
Потрібно вміти самостійно вдягатись та роздягатись, перевзуватись, зав’язувати обув, вміти користуватись туалетом. Обов’язково потрібно піклуватися прор здоров’я – навчання у школі потребує певних зусиль та навантаження усього організму. Тому важлива і фізична підготовка. Розвивайте моторику - це допоможе дитині навчитись навикам письма: грайте у пальчикові ігри, малюйте, ліпить, працюйте з ножицями, робить аплікації та фігурки у техніці орігамі. Читайте дитині книги-це один з найефективніших способів розвитку речі, мислення, уяви, уваги та пам’яті. Але це повинно бути не просто читання, а активне обговорення прочитаного, обмін думками. Вміння дитини читати та рахувати також не буде зайвим. Зараз є багато літератури про допомогу батькам які готують дитину до школи.
Як напрацювати у дитині увагу та підготувати до шкільних занять по 35-40 хвилин? Багато у цьому плані залежить від характеру дитини, від його темпераменту. І, головне, якщо дитині цікаво то питання о зосередженості вирішено. Відомий психолог М.Безруких пише що «лише к 9-10 рокам відбувається різка зміна, і тоді діти зможуть працювати довго, зосереджуючись та без помилок. А у 6-7 років дитина легко піддається реакції на приваблюючи чинники та швидко відволікається». Добре допомагають вихованню уваги настільні ігри, гра у конструктор, заняття ліпкою, аплікацією, тобто ті ігри які продовжуються певний час. Доводити розпочате діло до кінця не залишаючи його на пів шляху-це теж виховання не тільки вольових якостей але й зосередженості.
===================================================================================

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ


Хотілося сказати кілька слів не про дітей а про нас дорослих про наше ставлення до їхніх успіхів і що важливіше до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося хорошими намірами. Але якими б не були виправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання - все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша наша нагорода-добрі оцінки…
====================================================================================

ПОРАДИ ДЛЯ ПРАВИЛЬНОГО РЕЖИМУ ДНЯ

12 годин сну з урахуванням обіднього. Після школи не поспішайте садити дитину за уроки - їй необхідно 2-3 години відпочити. (найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.) не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хвилин занять необхідна перерва.
під час приготування уроків не сидить над дитиною, давайте можливість їй працювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка, похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках.

====================================================================================

ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:

! «Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...» 
! «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!» 
! « Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)» 
! «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!» 
! «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...» 
! «А чого від нього чекати гарного? Він же...» 
! «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..» 
! «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...» 
! «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...» 
! «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...» 
! «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».
===================================================================================== 

ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:

«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!» 
«Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...» 
«Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...» 
«Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
«Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...» 
«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...» 
«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...» 
«Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...» 
«Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...» 
«Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..» 
«У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...» 
«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...» 
«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...» 
===================================================================================== 

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ БАТЬКІВ:

- Барташнікова І. А. Барташніков О. О. Серія книг «Азбука для батьків» / Розвиток уваги та навичок навчальної діяльності. – Тернопіль, 1998 
- Барташнікова І. А. Барташніков О. О. Серія книг «Азбука для батьків» / Розвиток наочно-образного та логічного мислення. – Тернопіль, 1998 
- Барташнікова І. А. Барташніков О. О. Серія книг «Азбука для батьків» / Розвиток уяви та творчих здібностей. – Тернопіль,1998 
- Чередникова Т. В. Тесты для подготовки и отбора детей в школы (рекомендации практического психолога). – Санкт-Петербург, 1996 
- Карпенко З. С. Експресивна психотехніка для дітей. – К., 1997. 
- Медведева И., Шишова Т. Книга для трудных родителей. – М., 1994 
- Гуткина Н. И. Психологическая готовность к школе. – М., 1993 
- Тихомирова Л. Ф. Развитие познавательных способностей детей. – Ярославль, 1997 
- Гаврина С. Е. и др. Развиваем руки, чтобы учиться и писать, и красиво рисовать. – Ярославль, 1997

Якщо ви дотримаєтесь цих порад у виховані - ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!