Рекомендації батькам дітей з родин трудових мігрантів

1.    Що потрібно перебороти батькам, щоб допомогти дитині позбутися від депресії:
     - недостатню (несвоєчасну) чуйність й відкликаємість;
     - надмірну фіксацію на собі й своїх інтересах, так само як і недовіра до можливостей дітей;
     - нездатність піти на жертви в ім'я дитини, у тому числі - економічного характеру;
     - власні недоліки характеру й поведінки, що є негативним прикладом для дітей;
     - ригідні, що зжили себе, стереотипи виховання, у тому числі надмірну принциповість, формалізм і диктат у спілкуванні з дітьми;
     - непримиренні, неприязні, конфліктні відносини з іншим батьком;
     - нервові розлади, якщо вони мають місце, а також неадекватно підвищену чутливість до стресу й відсутність психологічного захисту.
2.    Які якості потрібні батькам, щоб вилікувати дитину від депресії:  

     - розуміння серйозності положення, що створилося; наскільки адекватно й серйозно Ви сприймаєте лиха Вашої дитини, любите його й цінуєте його здоров'я;
     - доброта й щире бажання допомогти дитині;
     - здатність в ім'я дитини йти на поступки й жертви;
     - здатність устати на сторону дитини, подивитися на себе його очима;
     - готовність до змін;
     - контроль за своїми почуттями й учинками;
     - терпіння й послідовність;
     - згода в родині й участь обох батьків у вихованні й лікуванні дитини;
     - віра в позитивні результати лікування.
3.    Що потрібно робити заздалегідь, щоб у наших дітей не було депресій:
    Народити його в потрібний час й у потрібну годину, без супутнього навчання, іспитів, сумнівів у необхідності мати дітей тепер. Тоді Ваша дитина не стане перешкодою на Вашому життєвому шляху й не викличе зайвий раз роздратування, досаду й невдоволення.
    Почати необхідні міри безпеки до народження дитини: консультуватися в психолога або психотерапевта, уникати непотрібних психічних стресів, вчасно усувати несприятливі впливи з боку роботи, знайомих і близьких. Настроїтися на успішні пологи й пройти попереднє навчання.
    Прийняти дитину як долю, такою, якою вона є по статі. Відкласти всі справи убік, повністю зайнятися відходом і вихованням, не віддавати в ясла й пам'ятати про високу потребу в любові до Вас у перші роки життя, коли найбільше активно розвиваються емоції й здатність до людських контактів.
    Не залишати одного в перші роки життя й не передавати на піклування кому б то не було, так само як і не робити далеких поїздок у перші три роки життя.
    Не забувати про чоловіка. Пам'ятати, що йому теж не легко. Постаратися якомога раніше утягнути його в турботу й догляд за дитиною, підкреслювати його роль у родині й здатність допомогти як у психологічному, так й в економічному плані.
    Якнайчастіше грати з дітьми, ставати на їхнє місце, співчувати переживанням, одночасно намагаючись обходитися без надмірної опіки й занепокоєння.
    Бути досить гнучким безпосереднім у спілкуванні з дітьми; вчасно визнати свої помилки, довіряти й «поступатися принципами», якщо це необхідно.
    Ураховувати індивідуальність, своєрідність темпераменту, характеру й особистості Ваших дітей, направляючи розвиток без штучного випередження або вповільнення природного темпу.
    Проаналізувати проблеми у відносинах зі своїми батьками в дитинстві, щоб мимоволі не повторювати їх у своєму сімейному досвіді.
    Вчасно зауважувати психологічний дискомфорт і нервовість дітей, у тому числі наростаючі страхи й занепокоєння, поганий настрій, підвищену уразливість і примхливість, стомлюваність, розлади сну й апетиту.