Кажуть, на полях мачинки –
То кровиночки – краплинки.
І тому не просто так
Червоненька квітка мак.
Квіточки хай виростають,
Наше серце звеселяють.

 

Простіше живіть, посміхайтесь частіше.
Образ не тримайте, живіть веселіше.
Не рюмсайте через дрібниці й негоду.
Вдихніть повні груди весняної вроди.

 

 

Ах, посмішка — не так уже й багато…
Подумаєш, всміхнувся, та й усе.
А в когось на душі від цього свято,
Когось вона до сонечка несе.

Дейл Карнегі писав: «Посмішка нічого не коштує, але багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, чи не збіднюючи при цьому тих, хто її дарує. Вона триває мить, а в пам’яті залишається деколи назавжди. Ніхто не багатий настільки, щоб обійтися без неї, і немає такого бідняка, який не став би від неї багатше. Вона створює щастя в будинку, породжує атмосферу доброзичливості і служить паролем для друзів».

Саме з такою ніжністю і любов’ю до своїх рідних ставляться наші учні.
Познайомтесь з їх фото вернісажем.

Малюють діти на склі,
Малюють діти на асфальті,
Зводять місто на піску, -
Такого ще немає на карті.

У руках крейду, олівці...
Дітки - маленькі маги.
Але стільки вкладено душі
В їх світ історій на папері !

 

 

 

Хоч іноді прийди у сон ранковий,

У поле макове рукою помани.

І я прийду, в кохання світ казковий

І наберу червоних маків у свої сни.

У казковий маковий світ нас запрошують Єлизавета, Марія та Олександра Швець, учні нашої школи.
Це їх унікальні роботи у техніці пастель.

Новий день над містом пісню заспіває

І розбудить нас світанкова зоря.

Вітерець тихенькій у траві гуляє

Ранок посміхається як матуся моя.