Правила спілкування з учнями

При спілкуванні з учнями слід дотримуватися певних правил. Отже, що треба робити, а чого – категорично неможна.

ТРЕБА:

проявляти незмінну доброзичливість щодо учня, незважаючи на його репутацію і статус;
проявляти турботу про збереження і підвищення престижу кожного учня;
давати критичну оцінку конкретних дій, а не особистості в цілому;
здійснювати контроль за емоційною тональністю розмови з учнями;
бути готовим вибачитися за помилку;
виявляти до дитини терпимість;
виявляти пошану до особистості дитини, підтримувати в ній почуття власної гідності;
визнавати право дитини бути несхожою на інших;
проявляти емпатію, прагнути зрозуміти дитину, дивитися на проблему з її позицій, її очима;
враховувати індивідуально-психологічні й особистісні особливості дитини;
акцентувати увагу на позитивних якостях дитини;
дисциплінувати клас за допомогою непрямих дій – перемикання уваги, жарту;
бути оптимістом.

НЕМОЖНА:

проявляти дріб’язкову нетерпимість, прискіпливість («Як ти сидиш! Поклади руки на парту!»);
здійснювати дисциплінування шляхом натиску, прямого осуду («Досить показувати, який ти розумний!», «Тобі краще б помовчати і пригадати твою двійку!»);
вживати загрози, докори, висміювання;
принижувати гідність;
використовувати лестощі, показну доброту, обман, залякування із маніпулятивною метою. Діти добре відчувають нещирість.
не дозволяти домінування експресії песимізму («Нічогісінько ви не вмієте. І що мені з вами робити, не розумію»);
«заякоряти» проблему дитини, тобто весь час про неї нагадувати.