Згоду на розміщення персональних даних на сайті школи в мережі Інтернет.
У разі переходу учня з іншого навчального закладу для здобуття загальної середньої освіти в межах населеного пункту батьків або особи, які їх замінюють, подають до закладу заяву із зазначенням підстав переходу та довідку, що підтверджує факт навчання дитини в іншому навчальному закладі.
Будемо раді новим учням! Детальна інформація за адресою: мкрн. Гірницький, 3, +380976679476, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
У ВИПАДКАХ БУЛІНГУ В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ЗВЕРТАТИСЬ ДО ЗАСТУПНИКА З ВИХОВНОЇ РОБОТИ ВОЛОВИК АЛІНА ЮРІЇВНА (ТЕЛ.: 0976679476)
Обмежено доступ до освітніх закладів не працівникам цих закладів!
Адміністрація закладу повідомляє, що відповідно до розпорядження Криворізького міського голови від 12.03.2020 № 67-р, наказу департаменту освіти і науки виконкому Криворізької міської ради від 17.03.2020 № 77 обмежено доступ до освітніх закладів не працівникам цих закладів, за виключенням надзвичайних та аварійних ситуацій (за попередньою домовленістю з керівником закладу). Можливе надання документів до закладу та запит на них через електронну пошту (Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.).
ДО УВАГИ ВЧИТЕЛІВ, УЧНІВ ТА ЇХ БАТЬКІВ!
На сайті встановлена функція для переходу на сайт EdEra. Educational Era – проект, який займається розробкою освітнього онлайн-контенту та рішень для платформ онлайн-навчання. Це допоміжний портал для роботи в навчальному процесі.
З нагоди відзначення 30-ї річниці Незалежності України Криворізька загальноосвітня школа № 68 провела конкурс фоторобіт «Мій улюблений куточок України».
У конкурсі взяли участь 58 учнів нашої школи. Діти виявили свою креативність, творчість, любов до рідного краю. На цих фото можна побачити краєвиди Карпат, Черкаських лісів, Чорного та Азовського морів. Діти-мандрівники показали в яких чудових містах від Заходу до Сходу вони побували.
Переможців було відібрано за такими критеріями:
відповідність до теми конкурсу;
оригінальність ідеї;
якість фото.
Згідно з вимогами до конкурсу було визначено переможців:
3 місце — Бойко Назар і Пономарьов Максим учні 8-Б класу (Умань. Софіївський парк).
3 місце — Тарасенко Софія учениця 8-В класу (Херсонщина).
3 місце — Кущевська Злата учениця 4-Б класу (Одеса).
2 місце — Гладишев Данііл учень 4-Б класу (Синевир).
2 місце — Селютіна Єва учениця 2-В класу (Буковель).
1 місце — Нефьодова Варвара учениця 2-Б класу. Буковель.
У номінації «Любов до рідної школи» здобув перемогу учень 5-В класу Шарудінов Максим, улюбленим куточком якого є рідна школа.
Номінацію «Найактивніший вчитель» отримала вчитель фізики Коваль Ірина Іванівна.
Гострі отруєння рослинами трапляються зазвичай у теплу пору року серед туристів, які вживають незнайомі рослини в їжу, або серед дітей, які відпочивають у літніх таборах, на дачах.
Інколи гострі отруєння рослинами можуть виникати під час самолікування, коли люди вживають екстракти, відвари трав. Деякі отруйні рослини спричиняють сильні опіки шкіри, слизових оболонок та алергічні реакції внаслідок контакту з ними.
В Україні зустрічаються такі отруйні рослини: беладона, багно, блекота, дурман, лавровишня, паслін та ін.
Профілактика отруєнь рослинами
Потрібно набути добру звичку та навчити своїх дітей:
оминати невідомі рослини;
не вживати невідомих рослин у їжу;
не дозволяти дітям самостійно збирати ягоди;
не вживати екстрактів трав, виготовлених без узгодженні! а лікарем;
не збільшувати самостійно дози екстрактів та відварів, призначених лікарем;
вирушаючи в подорож, брати із собою аптечку першої допомоги.
Ознаки та симптоми отруєння рослинами
Отрути рослинного походження сильно пошкоджують органи травлення.
Симптоми отруєння проявляються через 1-2 години.
Виникають нудота, блювота, пронос.
Сильне зневодження організму викликає загальну слабкість.
У разі отруєння ягодами блекоти з’являються запаморочення та галюцінації.
Перша допомога в разі отруєння рослинами
Дотримуйте принципів надання допомоги в разі цероральних отруєнь.
Постраждалому дайте сорбенти, наприклад черствий хліб.
Покладіть постраждалого в ліжко.
Викличте «швидку медичну допомогу».
Обережно — ГРИБИ!
Гриби — це дарунок лісу, але водночас і небезпечний продукт харчування, який може спричинити отруєння, а іноді й смерть. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах. Прикро, що більшість людей висновки роблять лише на основі свого гіркого досвіду.
Основні причини отруєнь:
вживання отруйних грибів;
неправильне приготування умовно їстівних грибів;
вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;
вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).
Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.
Щоб запобігти отруєння грибами, ми рекомендуємо вам заходи та правила, яких слід дотримувати. Застерігаємо!
Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків.
Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.
Не збирайте гриби:
якщо не впевнені, що знаєте їх, якими б апетитними вони не здавалися;
поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, у хімічно та радіаційно небезпечних зонах;
невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, і потовщенням «бульба», оточеним оболонкою;
з ушкодженою ніжкою, старих, в’ялих, червивих або ослизлих;
ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них;
печериці з пластинками нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору.
Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках — вони не завжди відповідають дійсності.
Не куштуйте сирі гриби на смак.
Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні викидайте. Нижню частину ніжки гриба, забруднену ґрунтом, викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.
Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.
Кип’ятіть гриби протягом 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді можна варити або смажити.
Обов’язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, — грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік. У такий спосіб позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.
У жодному разі не пригощайте грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.
Гриби (зеленушка, синяк-дубовик та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії з алкоголем отрута розчиняється та викликає сильне отруєння.
Значна кількість грибів, які досі вважали їстівними, містить мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька ДНІЙ підряд, також можна отруїтися.
Суворо дотримуйте правил консервування грибів. Неправильно приготовані консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання — ботулізм. Гриби, які довго зберігали, обов’язково прокип’ятіть впродовж 10-15 хвилин.
УВАГА!
У жодному разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням*
«Усі їстівні гриби мають приємний смак».
«Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні — приємний».
«Усі молоді гриби їстівні».
«Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів ».
«Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби».
«Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні».
«Отрута з грибів видаляється після кип’ятіння протягом кількох годин».
«Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах».
Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) з’являються через 1-4 години після вживання, грибів, залежно від виду гриба, віку та стану здоров’я потерпілого, кількості з’їдених грибів.
Біль та напади нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.
Перша допомога в разі отруєння грибами
Викличте «швидку медичну допомогу».
Одночасно, не очікуючи на її прибуття, негайно промийте шлунок: дайте випити 5-6 склянок кип’яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; надавіть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; дайте активоване вугілля (4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими.
Після надання первинної допомоги дайте випити потерпілому міцний чай, каву або злегка підсолену воду, щоб відновити водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки.
З’ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, щоб вжити профілактичних заходів.
Заборонено:
уживати будь-які ліки та їжу, а тим паче алкогольні напої, молоко, — це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику;
займатися будь-якими іншими видами самолікування. Запам’ятайте: отруєння грибами дуже складно лікувати.
Наполегливо радимо всім! Не збирайте та не їжте гриби взагалі. Без грибів можна прожити.
Пам’ятка для учня
1. Не долучайтеся до вживання алкоголю. 2. Алкоголь не може цілком зняти нервові напруження, вивести з депресії - це тільки тимчасове запаморочення свідомості. 3. Якщо ви знаходитесь в компанії, де всі люди вважають нормою вживати алкоголь, пам'ятайте, що Ви особистість. 4. З дитячих років привчайте себе до спорту. 5. Майте силу волі відмовлятись від пропозиції товаришів щодо вживання спиртних напоїв. 6. Знайдіть собі корисні і цікаві заняття (танці, співи, музика, малювання). 7. Отримуйте задоволення від тверезого спілкування. 8. Відпочивайте під час свят, не вживаючи спиртних напоїв. 9. Заздалегідь загартовуйте і піклуйтеся про здоров'я свого організму, з дитячих років замислюйтесь над майбутнім. Пам'ятайте: ви несете відповідальність за стан свого здоров'я, народження майбутніх дітей. У людей завжди є проблеми, але алкоголь та інші наркотики їх не вирішують, а швидше породжують нові. Не алкоголь розв’язує проблеми, а люди!
Насильницькі дії шкодять фізичному та психічному здоров’ю трьох сторін процесу: жертв, нападників і свідків. Метою булінгу є не лише вплив на жертву, а й формування відповідної моделі поведінки: ніби насильство є ефективним для досягнення успіху в житті, здобуття авторитету.
За результатами всеукраїнського дослідження ЮНІСЕФ, 67 % дітей стикалися з випадками булінгу у віці 11–17 років. А 44 % школярів-спостерігачів ігнорували булінг, тому що їм було страшно за себе.
Історія виникнення та зміст поняття
Поняття «булінг» походить від дієслова «to bully», що перекладається як «залякування, цькування». Кембриджський словник англійської мови це дієслово тлумачить так: «ображати, залякувати когось, хто є меншим чи менш впливовим»; «примушувати іншу особу до небажаних дій».
Келіл Дьюкс – автор перших публікацій про це явище, він писав про шкільне цькування ще 1905 року. Однак ґрунтовніше поняття булінгу вивчали пізніше зарубіжні та вітчизняні науковці.
Дан Ольвеус у 1978 році. ввів поняття «булінг» до наукового обігу. Він провів власні дослідження агресивності дітей, зокрема спостерігав за «хлопчиками для биття» та «шкільними хуліганами». Науковець вважав, що роль жертви чи агресора залежить не від групових явищ, а від індивідуальних особливостей дитини. До того ж певні негативні обставини соціального оточення стимулюють дитячу агресивність. Дослідник говорив про трикомпонентність явища булінгу: 1) систематичність/повторюваність дій; 2) агресивність; 3) дисбаланс сил.
Ігор Кон тлумачив булінг як залякування, жорстоке поводження, фізичний та/або психологічний терор стосовно дитини його однолітками.
Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму, наголошує: «Булінг є фактично зменшеною копією терористичного акту. З одного боку, переслідувач пресує жертву; з іншого – він дає сигнал усім свідкам, усьому класу про те, що він тут головний». «Крайніми проявами булінгу є формування людиноненависницьких мотивів», – зазначає дослідник.
Поняття булінгу за українським законодавством
В Україні кардинальні зміни стосовно булінгу відбулись у 2018 році – це явище було закріплено законодавчо, а з 19 січня 2019 року закон набув чинності.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» розширює поняття булінгу, що визначається діями або бездіяльністю всіх учасників освітнього процесу. Тобто коло суб’єктів розширено: не лише дошкільнята, учні, школярі, а й студенти закладів професійно-технічної й вищої освіти, педагоги дитсадків, шкіл, закладів вищої освіти та всі учасники освітнього процесу й батьки. Закон включає в поняття булінгу випадки економічного та сексуального насильства, насильство із застосуванням засобів електронних комунікацій. Булінгом є також насилля проти неповнолітніх чи малолітніх осіб або насилля, вчинене ними стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого завдано шкоди психічному здоров’ю, а в деяких випадках аж фізичному.
Зміни щодо протидії булінгу внесені в Закон «Про освіту», де визначено права та обов’язки всіх учасників освітнього процесу, та в Кодекс України про адміністративні правопорушення. Останній регулює адміністративну відповідальність учасників булінгу у вигляді штрафів та виправних робіт.
Чому булінг – це не просто сварка?
ЮНІСЕФ визначає булінг як небажану, агресивну поведінку школярів із метою залякування, демонстрації сили, приниження.
Ось деякі ознаки булінгу, які відрізняють його від звичайної сварки чи конфлікту:
завжди є три сторони учасників: агресор, жертва та спостерігач;
може виникати неочікувано, коли дитина опиняється в ситуації переслідування або сама приєднується до агресора;
негативно впливає на фізичне та психічне здоров’я всіх учасників;
супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву дражнять, шантажують, б’ють, залякують, висміюють, псують речі, принижують, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію/фото в соціальних мережах;
якщо відбувся одного разу, може повторюватися знову й знову; дитині важко протистояти булінгу самотужки;
у кривдника немає розкаяння, дії булінгу усвідомлені.
Причини та види булінгу
Причини появи цькування дослідники об’єднують у чотири групи.
1. Особистісні причини, тобто індивідуальність фізичного, психічного, інтелектуального розвитку дитини, її зовнішність, стан здоров’я, національність та ін. можуть викликати цькування щодо неї. Будь-яка «інакшість» може бути висміяна оточенням.
Причиною булінгу часто стають розлади або порушення в розвитку дитини. Наприклад, діти з психологічними особливостями: розладами поведінки, біполярним розладом, посттравматичним стресовим розладом, синдромом гіперактивності тощо – нерідко є ініціаторами булінгу через спровоковану цим агресивну поведінку.
Часто діти можуть цькувати через те, що бажають самоствердитись і завоювати авторитет в очах колективу однокласників, аби їх боялися та поважали. Булять і через заздрість успішнішим одноліткам, і через крутіші речі, одяг, гаджети тощо.
2. Сімейні причини, наприклад, коли не налагоджено близькі стосунки, немає належної комунікації між батьками та дитиною, не приділяють їй уваги, і тому вона не може поділитися своїми проблемами.
Є випадки, коли авторитарний стиль батьківського спілкування вдома школярі переносять у колектив. Батьки занадто контролюють, кричать через оцінки, часто сварять та не дають відпочити тощо. Гіперопіка дитини позбавляє її можливості самостійно налагоджувати спілкування, розв’язувати проблеми. Якщо вдома є насильство, то дитина копіює поведінку дорослих і може сама стати кривдником або жертвою.
3. Чинники середовища. Серед них виділяють:
ігнорування проблем закладом освіти (невизнання випадків булінгу провокує в дітей сприйняття, що це норма, або почуття безкарності);
якщо вчитель виокремлює когось із учнів (позитивний чи негативний взірець викликає суперництво, що переростає в булінг цього учня);
авторитарний стиль навчання провокує низьку самооцінку, агресивність, психологічний самозахист школярів; коли замість одного карають увесь клас, то це підсилює агресивну поведінку дітей;
відсутність контролю педагогічним персоналом під час перерв, у їдальні, роздягальні тощо;
сексуальні стосунки серед учнів/учениць стають підставою для цькування.
4. Соціальні причини – людська нерівність, нетолерантність суспільства, культурні норми, суспільні стереотипи, неконтрольований інформаційний простір (інтернет, ЗМІ, ігри, фільми тощо), що впливають на свідомість та хитку психіку неповнолітніх.
Учні та вчителі можуть допускати дискримінацію у взаємних стосунках. Булінг часто відбувається через сексуальну орієнтацію. Соціально-економічна нерівність – розповсюджена причина цькування (діти зі забезпечених сімей ставляться зневажливо до дітей із малозабезпечених і навпаки, якщо їх більше в колективі; представники етнічних меншин, мігранти піддаються цькуванню). Жорстокість та насильство нерідко демонструють через сучасні медіа, і діти мають доступ до перегляду таких сцен. Вони імітують побачене в реальному житті, проявляють агресію до інших осіб, тварин, навколишнього середовища.
економічний (крадіжки, пошкодження речей та одягу, вимагання грошей або їжі чи інших предметів, примушення вкрасти);
сексуальний (непристойні рухи, погляди, жести, прізвиська, поширення образливих чуток, знімання та розповсюдження відео з переодяганням, сексуальні жарти й погрози);
кібербулінг (цькування та приниження за допомогою електронних пристроїв, зокрема мобільних телефонів, інтернету).
Профілактика булінгу
Вирішальна роль у боротьбі з булінгом у закладах освіти належить учителям, яких мають підтримувати керівництво закладу, батьки, представники місцевих органів влади та громадських організацій. Запорука протидії цькуванню – розуміння всією шкільною спільнотою того, що насильство, дискримінація та нетерпимість є неприйнятними.
Найкращою профілактикою булінгу буде така організація роботи, щоб налагодити довірливі стосунки між учнями / ученицями та в їхніх взаєминах із педагогами.
Метод «Розстановка сил»
Аби запобігати конфліктам, учитель має виявити, чи є діти, яких ігнорують однокласники, із якими не хочуть із спілкуватися та котрих булять. Для цього можна провести невелике анонімне опитування. Суть методу полягає в тому, щоб кожен учень виписав на папері прізвища чотирьох дітей, з якими хотів би сидіти поруч, плюс прізвище свого найкращого друга.
Аналіз результатів опитування покаже, із ким з учнів не хочуть спілкуватися (бо жоден його не записав), хто є агресором, хто жертвою, а хто неформальний (загальновизнаний) лідер.
Метод «Гарячий стілець»
Учитель сідає на стілець, а діти запитують особисту інформацію. Чим більше вони знатимуть, тим більше довірятимуть. Або вчитель та учні по черзі сідають на стілець та продовжують певну фразу, наприклад, «Мене дратує …», «Я злюся, тому що …».
Регулярні дні учнівського самоврядування
Зміна ролей дає змогу зрозуміти одне одних, поставити себе на місце іншого. Діти готуються до уроків, виконують обов’язки вчителів, адміністрації та педагогічного колективу, такий досвід допомагає зрозуміти, наскільки важкою є ця робота.
Метод «Скринька довіри»
Анонімні скриньки, окремі для школярів та вчителів, котрі дадуть змогу вільно висловитися, приміром, що подобається, що хотілося б змінити та ін.
Позакласні заходи
Участь дітей, учителів і батьків у спортивних змаганнях, спільних поїздках, спілкування в неформальному середовищі тощо.
Колективні конкурси та вправи
Можна провести конкурс «Чим ми схожі» – знайти спільні риси між учнями, зробити колаж із малюнків, де буде використано всі роботи однокласників, а також взяти участь у спільній виставці, зняти всім класом фільм на задану тему під керівництвом психолога тощо. Заохочення дітей робити те, що вони люблять, підвищує довіру, допомагає здружитися та попереджає цькування.
Звертаємо увагу батьків щодо правил безпечної поведінки на дитячих майданчиках:
Діти дошкільного віку повинні гуляти на майданчику лише під наглядом дорослих. Дитина у віці до 7 років нездатна адекватно оцінювати рівень небезпеки своїх вчинків і, загравшись, може отримати травму сама або травмувати іншу дитину.
Перед тим як дозволити дитині грати на дитячому майданчику, дорослі повинні оцінити її безпеку. Необхідно перевірити цілісність ігрових конструкцій, наявність гострих кутів і країв. Гойдалки і каруселі перевіряють на стійкість стан кріплень і сидінь. На самому майданчику не повинно бути небезпечних предметів, наприклад шматків арматури або скла.
Перед тим як садити дитину на металеву гірку або гойдалки, потрібно перевірити температуру поверхні. У спекотну пору року ігрові елементи з металу сильно розжарюються і можуть обпекти дитину.
Важливо правильно підібрати одяг і взуття дитини. Речі краще вибирати без великої кількості застібок, дитина повинна мати можливість вільно рухатися. Не можна пов’язувати дітям дуже довгі шарфи – вони можуть зачепитися за що-небудь.
Зони підвищеної небезпеки
На будь-якому дитячому майданчику чи містечку є ігрові елементи, небезпека отримати пошкодження на яких особливо висока.
Гойдалки
Найпоширеніші травми – це ушкодження, отримані на гойдалках або поряд з ними. Рухома гойдалка – величезна небезпека! Вона може дуже серйозно поранити дитину. Тому батькам, перш за все, слід роз’яснити дитині, що триматись потрібно двома руками і дуже міцно. Також повинні звучати такі застереження, як: “Заборонено ставати на ноги під час катання”, “Заборонено зістрибувати з гойдалки – це ризик отримати травму голови”, “Попереджай, коли захочеш встати”, “Необхідно обходити стороною розгойдані гойдалки”, “Потрібно гойдалку розкачувати збоку”.
Крім того, необхідно звернути увагу батькам на технічний стан гойдалок. Переконайтеся, що всі петлі в робочому стані, сидіння прикріплене і надійне, а сама конструкція стійка.
Перш ніж дозволити дитині кататися на гойдалці, проведіть інструктаж: тримайся міцно, сиди спокійно. Також важливо, щоб малюк спочатку зупиняв гойдалку, а потім зістрибував з неї.
Розгойдуючись, металеві або дерев’яні гойдалки здатні завдати серйозну травму, особливо при ударі по голові. Дитина може вдаритися, як впавши з гойдалок, так і проходячи повз, поки гойдається інший малюк.
Дітей потрібно вчити міцно триматися під час розгойдування, обходити стороною рухомі гойдалки, хитаючи одного – триматися збоку, а не перед або за сидінням.
Дитина повинна знати, що при випадковому падінні з гойдалок, йому потрібно присісти, щоб уникнути удару краєм сидіння.
Карусель
Розкручена карусель небезпечна!
Карусель найбільш травмонебезпечна при падінні з неї. Дитину необхідно вчити міцно триматися за ручки і не стрибати на ходу. Розгойдуючи інших дітей, малюк повинен відходити в бік, а не стояти на шляху руху каруселі.
Гірка
Спускатися з гірки необхідно по одному. Якщо вирішили влаштувати “паровозик”, то обов’язково під наглядом дорослих і міцно тримаючись один за одного. Дитина, яка чекає вгорі повинна дочекатися поки попередній хто спуститься, відійде в сторону. Багато дітей люблять спостерігати з висоти, але завжди треба враховувати, що той малюк, який стоїть за вашою дитиною може зіштовхнути її вниз. Непідготовлена до польоту дитина може вдаритися або просто злякатися. Навіть якщо малюк неодноразово забирався нагору – стійте поряд, страховка потрібна завжди. Обходьте рушійні каруселі і гойдалки на відстані. Забороняйте дитині штовхати іншого на гірці. У спеку гірка розжарюється, в суворий зимовий день покривається кіркою льоду, від чого швидкість польоту з неї подвоюється.
Турніки, сходи, шведські стінки
Коли малюк освоює конструкції для лазання, краще весь час перебувати біля нього – дитина може раптово злякатися висоти або просто послизнутися і впасти.
Пісочниця
Діти дуже люблять гратися в пісочниці. Перш ніж дозволити малюкові погратися в ній, перевірте вміст пісочниці – в ній можуть опинитися биті стекла, шприци і інші небезпечні предмети. Часто можна помітити, що з рами стирчать цвяхи, каміння з піску, та й взагалі багато чого цікавого. Слідкуйте, щоб діти не сипали один одному пісок в очі.
Поради батькам
Частота травм на майданчику обумовлена тим, що дорослі підсвідомо сприймають його як безпечне місце. Потрібно пам’ятати, що дитина, захоплена грою, не завжди розуміє, що вона ризикує отримати травму. Про його безпеку повинні думати батьки.
У сумці для прогулянок повинні завжди лежати прості антисептичні засоби – серветки, зеленка у вигляді фломастера, пластирі, що дасть можливість надати першу допомогу при невеликих ударах і синцях.
Щоб дитина засвоїла і дотримувалась правил безпечної поведінки на дитячому майданчику, необхідно обговорювати можливі ситуації, розповідати, як їх уникнути. Тоді дитячий майданчик буде приносити тільки радість.
ОСНОВНІ ВИМОГИ БЕЗПЕЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПОБУТОВОГО ГАЗОВОГО УСТАТКУВАННЯ
Запам'ятай основні вимоги для попередження пожежі:
Забороняється користуватися несправними газовими приладами чи використовувати їх не за призначенням.
Не можна залишати без нагляду справні газові прилади, необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не залила вогонь пальника, протяг не загасив полум'я.
Якщо газ потрапив у повітря приміщення, негайно слід закрутити кран подачі газу і провітрити приміщення.
Категорично забороняється сушити білизну чи волосся над плитою із запаленими пальниками.
Не можна розміщувати біля газової плити речовини, що можуть легко займатися: папір, тканини тощо.
ПОРЯДОК ДІЙ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ЗАПАХУ ГАЗУ
не використовуй сірники, запальнички та інші джерела відкритого вогню; не вмикай світло та будь-які електроприлади;
негайно перекрий вентилі на газовому приладді і крани на плиті;
відчини вікно і двері, створивши протяг для провітрювання приміщення;
виклич аварійну службу газу за телефоном 104 і залиш приміщення.
БУДЬ ЗАВЖДИ УВАЖНИМ ПРИ КОРИСТУВАННЯ ГАЗОМ, НЕУХИЛЬНО ДОТРИМУЙСЯ ПРАВИЛ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГАЗОВИХ ПРИЛАДІВ – У ЦЬОМУ ЗАПОРУКА ТВОЄЇ БЕЗПЕКИ!
ПАМ’ЯТАЙ, користуватись газовим приладдям можна тільки після того, як дорослі детально пояснять тобі правила поводження з ними і ще деякий час наглядатимуть за тим, чи правильно ти все виконуєш.
Однією з найпоширеніших причин виникнення пожеж є коротке замикання електропроводки та порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні і експлуатації електромереж і нагрівальних електропобутових приладів. Щоб не виникло займання, необхідно знати і виконувати правила безпечного користування побутовими електроприладами.
Правила безпечного користування електроприладами:
перед вмиканням електроприладу переконайся у тому, що провід, вилка і розетка не пошкоджені;
вмикайте і вимикайте електроприлади лише тримаючись за вилку, ніколи не тягніть за провід;
не вмикайте одночасно в одну розетку велику кількість електроприладів. Від перегрівання проводів та перенавантаження електромережі може виникнути коротке замикання з подальшим горінням;
не ставте поблизу електроприладів легкозаймисті речовини;
розміщуйте обігрівальні електроприлади на віддалі не менше ніж 50 см від предметів, що можуть загорітися;
не залишайте електроприлади без нагляду;
після закінчення роботи вимкніть електроприлад;
праски та інші електронагрівальні прилади ставте на вогнетривкі керамічні, металеві, кам'яні підставки;
не експлуатуйте несправну електромережу у ваших оселях.
ПАМ'ЯТАЙТЕ! Користуватися несправними електроприладами забороняється, бо під час роботи вони можуть загорітися.
Ознаками несправності електроприладів є:
невластивий для роботи даного електроприладу шум, гудіння;
Запам'ятай основні вимоги для попередження пожежі:
Не можна залишати без нагляду справні газові прилади, необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не залила вогонь пальника, протяг не загасив полум'я.
