Вечір зустрічі випускників
П'ятого лютого. П'ятниця. Вже вечір огорнув шкільні коридори тишею. А на третьому поверсі ще світиться вікно, і в класній кімнаті керівник 11 класу 1996 року пише крейдою на дошці: " Вечір випускників. Ласкаво просимо".
Шкільна традиція залишається незмінною: у першу п'ятницю лютого, рівно о 1800, збираються наші випускники, щоб зустрітися із минулим, із дитинством.
П'ятого лютого дві тисячі шістнадцятого, п'ятниця. Гостинно привітала школа випускників 1996 року випуску. Дорослі люди чинно, а хтось, пригадавши шкільні роки, швиденько підіймається на третій поверх. Там, у кабінеті 320, де навчались випускники 1996 року разом із Чудіновою Софією Миколаївною, класним керівником, вже дорослі "учні" пригадували свої шкільні витівки, йшла розповідь про перші шкільні перемоги, згадувалися подробиці класного життя. І ось …лунає дзвоник. Так-так, той самий шкільний дзвоник, але кличе він не на урок, а до музею.
І парами, як у далекому дитинстві, йдуть наші випускники до шкільного музею. Їх, вже дорослих, зустрічає директор школи Камлик Людмила Яківна. Слова привітань, спогади, радісні обійми і, і… подорож до країни дитинства.
Мерехтить кінострічка, а очі випускників блищать від сліз: " Дивіться, це ж ми!.", " А ось наш клас!", "А пам'ятаєте!". І знову спогади про далекий і близький 1996 рік. За приємним спілкуванням промайнув час.
А що це? Духмяний запах розплився по школі. "Так, це пахнуть булочки!"- вигукнув хтось із колишніх випускників. Це сюрприз для всіх: стакан молока та свіжа булочка. Як у дитинстві, як раніше, 20 років потому.
І знову розмови, спогади, плани на майбутнє. Теплі, відкриті, щирі…
Але, на жаль, все має колись скінчитися. Завершилася ця зустріч із випускниками, і кожен поніс додому краплинку світла з країни, яка зветься просто: "Дитинство"…
Шановні випускники! Знайте, що ми радіємо кожній зустрічі з вами, бажаємо, щоб ви не забували стежину до рідної школи, приводили своїх діток. А школа повнилася усмішками і зустрічала своїх випускників. Хай вам щастить, наші діти!


